Ти в вічність відійшов, мій брате,
У небо до Свого Отця.
Так хочеться плакать, кричати...
Та знаю - там краще життя.
Я вірю, що будеш ти з Богом,
Я знаю, пізнав ти Христа.
Бог став на землі твоїм Другом,
Тож в небі одержиш вінця.
Не раз зустрічав він привітно,
Не раз проводжав неспіша,-
Робив це як дихав, не звітно,
Не відав - та як він втішав.
Лиш слово одне "слава Богу",
Лиш слово "із Богом сестра",
Немов просвітляло дорогу,
Давало наснаги в життя.
Не знала я брата близенько,
Не знала як в нього ім'я,
Він швидко помер...так тихенько-
Та в серці залишив сліда.
Ісуса мені показав він:
Характер, любов, теплоту.
У кого навчалось серденько,
Де бралася та доброта?
Він поглядом щирим, привітним,
Дивився довкола, друззя!
Не був він лукавим чи хитрим,-
Мав очі, неначе, в Христа.
Я бачила в ньому Ісуса,
Я бачила в ньому Христа!
Смиренний, я ж часом "несуся",
Втрачаючи радість життя.
Від нього урок я приймаю,
Як він хочу вчитись в Христа.
Мій Боже, Тебе я прохаю,
Сіяй в мені світлом Життя.
...Не в честь і хвалу для людини
Слова ці поклались в вірша,
А в славу Тому, Хто щоднини,
Міняє ще грішні серця.
|
