Життя було у кожного своє, інколи воно було нестерпним, часом з’являлась надія на щось, потім знову розчарування, внутрішня порожнеча, сором, страх… Хотілось сховатись від цього світу, накритись ковдрою і просидіти так цілий день, щоб ніхто не бачив, не чіпав, просто забутись, та нічого не виходило…
Але одного ранку прийшов Ти (Ти і раніше приходив, але якось було не до того: справи, діти, батьки, робота, навчання, проблеми…). Але «сьогодні» було якесь особливе, серце у мене голосно стукало, наче хотіло на волю…
Я стояла на колінах і чекала коли ти прийдеш і спасеш мене від цього всього, або я просто помру і все… Я молилась: сльози капали і ставало то легше то важче… Але раптом Ти прийшов і стало по-іншому: і тепло, і радісно, і спокійно, і затишно. Це була Твоя присутність… Я відчула що я потрібна, саме така як я є, така неправильна… Я плакала, але це були інші сльози: я раділа,бо звідкись знала, що тепер все буде добре, мене торкнулась велика добра сила і ця сила Господь…
Елена Качан,
Украина
Киевская церковь "Божий Дар" Спасибо Господу за Его дары и вся слава Ему e-mail автора:olenakachan@gmail.com
Прочитано 1750 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Ручей . - Николай Зимин Уснула степь . Одни лишь звезды
С небес мигают высоты .
И месяц бледный , месяц желтый
Несется в пропасть пустоты .
Один ручей , в глуши петляя ,
Дыша прохладою ночной ,
Бежал куда – то все , не зная ,
Когда и где найдет покой ...
